04/22 2015
Жуль Верн. "20000 льє під водою"
Льюїс Керол. "Аліса в країні чудес"
Майн Рід. "Вершник без голови"
Рудольф Еріх Распе. "Пригоди барона Мюнхаузена"
"Слово о полку Ігоревім"
Микола Гоголь. "Тарас Бульба"
145 років роману (1870)
В другій половині XIX століття в морях і океанах на очі мореплавцям став потрапляти незвичайний об'єкт — предмет розмірами більший за кита і неймовірної швидкості. Газети, а за ними й вчені всього світу одразу ж зацікавились «морським чудовиськом». Але фортуна посміхнулась тільки професору Аронаксу, який із слугою Конселем та гарпунером Недом Лендом потрапляє на борт незвичайного та єдиного у світі на той час підводного човна «Наутілус»
Герої роману разом з капітаном і екіпажем човна вирушають у навколосвітню подорож в 20 тисяч льє під водою.
150 років повісті-казці (1865)
«Аліса в Країні чудес» або «Пригоди Аліси в Країні чудес» (англ. Alice's Adventures in Wonderland) — новела, написана англійським професором математики Чарлзом Лютвіджем Доджсоном (він же Льюїс Керрол); опублікована 26 листопада 1865. Історія сповнена сатиричних натяків на друзів та ворогів Доджсона, пародій на шкільні вірші, які викладали в британських школах в XIX столітті.
Як продовження історії була написана «Аліса в задзеркаллі».
«Пригоди Аліси в країні чудес» мали визначний вплив на жанр художньої фантастики.
155 років роману (1860)
"Вершник без голови" – один із найкращих творів англо-ірландсько-американського письменника Томаса Майн Ріда. З перших сторінок цієї книжки читача захоплює майстерно побудований сюжет, що ґрунтується на розкритті загадкового злочину. Разом з тим, розвиваючи заплутаний сюжет, ведучи читача від епізоду до епізоду, Майн Рід змальовує досить правдиву картину життя Техасу 50-х років. Характери дійових осіб значною мірою змальовані через діалог, досить багаті у романі Майн Ріда. Драматичний сюжет "Вершника без голови" дає чимало нагод для гострих діалогів, що пожвавлюють оповідь.
230 років з дня виходу книги (1785)
В основу фантастичних «Пригод барона Мюнхаузена» покладено оповідання справжнього барона Мюнхаузена. Карл Фрі́дрих Ієроні́м барон фон Мюнхга́узен — німецький барон, нащадок древнього нижньосаксонського роду Мюнхгаузенів, ротмістр російської служби, історична особа і літературний персонаж, який жив у XVIII столітті в Німеччині. Мюнхаузен уславився як дивовижний оповідач, вигадник найнеймовірніших історій. Його іменем нині називають людей, які люблять пофантазувати і приписують собі всякі неймовірні подвиги.
Літературний образ Мюнхгаузена був неодноразово втілений вже наприкінці XVIII і початку XIX століття. Найвідоміший варіант його пригод написав Р. Распе в 1785 році.
830 років від написання (1185)
“Слово о полку Ігоревім” — найвидатніший твір давньоукраїнської літератури, який разюче, відрізняється від пам’яток духовного письменства: на автора “Слова” вплинули твори світської літератури. Також відрізняється “Слово” і від літописів. Дехто з літературознавців та істориків вважає, що велике значення при створенні образного ряду цього твору мав вплив дохристиянських традиційних вірувань. Цікаво, що “Слово о полку Ігоревім” оповідає про невдалий, навіть трагічний похід. Загрозливі віщування супроводжують приготування до походу: “Сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи, йому грозою птиць збудила”, “Уже бо біди його птаство по дубах пильнує, вовки жах наводять по яругах, орли клектом на кості звірів зовуть”. Проте похід Ігоря триває. Перша битва була вдалою: військо Ігоря здобуло перемогу. Автор “Слова” добре пам’ятає про “віки Трояна”, “літа Ярослава”, “походи Олегові”. І тим гірше йому було описувати жорстоку поразку русичів: “Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось”.
Князівський розбрат став однією з причин поразки.
180 років повісті (1835)
«Тара́с Бу́льба» — повість письменника Миколи Васильовича Гоголя з циклу повістей «Миргород». Найдовша з повістей письменника. Центральними дійовими особами твору є запорозькі козаки, а місцем дії — Україна першої половини 17 століття. Головний герой — козацький полковник Тарас Бульба.
Перша редакція повісті була опублікована в циклі «Миргород (збірка)» 1835 року. Друга, перероблена редакція, вийшла 1842 року. Саме друга редакція отримала позитивні оцінки російських літераторів. В першій редакції, на відміну від другої редакції твору, немає прославляння російського царя, відсутнє художнє описування запорізьких козаків, як прихильників Росії та російськості, та відсутнє їхнє бажання приєднатися до Росії.
