Чи мають діти постити? Можливо у Вас також виникало таке питання, особливо воно є актуальним зараз, у час Великого Посту, який є одним з найбільш суворих та шанованих постів у християн. Найповніше та найдостовірніше відповість на це питання, звісно, священик, проте, оскільки ми вже зачепили тему посту, хочемо навести кілька тез з цього приводу.
Насправді, це питання («Постити чи не постити дітям?») є дуже суперечливим і багатогранним. По-перше, через те, що в жодному із церковних канонів немає конкретних вказівок щодо дитячого посту (точніше – він не виділений в якийсь окремий вид). По-друге, не дуже чіткими є рамки дитинства: кого ми ще вважаємо дитиною, а кого вже дорослим. А найголовніше те, що ми не до кінця розуміємо істинного значення слова «піст», і в пошуках цього значення, залазимо часом в такі глибокі «дебрі», що геть перекручуємо уявлення про справжнє його призначення.
Отже, якщо ми спробуємо розібратися в правдивому значенні посту, то дійдемо до висновку, що піст – це не тільки (і не стільки) утримання від певної їжі, чи, як можна іншими словами сказати, - дієта. Це щось значно більш глибоке і сакральне. Звідси випливає, що нав’язувати комусь піст, заставляти постити, хизуватись тим, що ти постиш, а інші – ні, - речі, які зневажують жертву посту, він стає «фіктивним», якщо можна так висловитись. З іншої сторони, якщо Ви бажаєте прищепити дитині християнські цінності, навчити обов’язків християнина, то робити це потрібно з раннього дитинства. Якщо ж Ви чекатимете, доки дитина виросте, і сама відчує, що їй потрібно шанувати піст та інші християнські практики, - цього може і не статися.
Отже, в такому випадку, Ваш прямий обов’язок – розповідати дитині про піст (та інші християнські практики), заохочувати приносити якусь жертву в цей час. Адже постити – це не лише не їсти чогось, для дитини постом, з поміж іншого, може бути утримання від перегляду якоїсь телепередачі чи мультфільму, комп’ютерної гри, це вивчена нова молитва, читання Святого Письма (читати можуть батьки, якщо дитина не справляється зі складним текстом), або інших книг, духовної літератури (якої зараз, до речі, не бракує; в спеціальних крамничках, які є біля храмів, батьки можуть придбати потрібну літературу, де в доступній формі розповідається про Бога, головні заповіді, християнські цінності (добра справа, допомога тому, хто цього потребує, утримання від сварок і суперечок з друзями і т. д). А хто ж розповість про це дітям, як не ми – батьки?
Отже, який висновок можна зробити з усіх цих міркувань на тему «Піст і дитина»? Постити чи ні – власний вибір кожної людини, піст в жодному разі не має сприйматися дитиною як заборона. Піст – це добровільна жертва свідомої людини. Отже, якщо дитина ще надто маленька і не свідома таких речей, то подумайте самі, чи принесе якусь користь її душі і чи буде корисним для її становлення як практикуючого християнина те, що Ви забороните їй строго на строго під час посту, наприклад, їсти цукерки? Це може тільки привести до спотворення розуміння таких речей, як церква, християнські традицій, піст і т. ін.
Ви, звісно, маєте розповідати дитині про піст, його приписи, можете якимось чином заохочувати до постування, але не варто нав’язувати, тим більше, якщо мова йде про 2-3 річну дитину (адже є батьки, які фанатично відносяться до подібних речей, і своїм неправильним підходом (постійними заборонами, настановами, картанням) відбивають у дитини будь яке бажання виконувати ті чи інші християнські практики).
Джерело: mama-tato.com.ua
