В роботі 00Н пріоритетне значення має реалізація та захист прав і свобод людини. Це підтверджує прийняття 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю 00Н Загальної декларації прав людини. У всьому світі ця дата відзначається як День прав людини.
00Н приділяє особливу увагу захисту прав дітей. Одним із її перших правових актів було створення в 1946 році Дитячого фонду 00Н як міжнародної надзвичайної організації допомоги дітям у зруйнованих Другою світовою війною країнах Європи. З 1953 року Дитячий фонд ООН має назву ЮНІСЕФ, він надає допомогу всім дітям світу, які терплять злидні.
В Загальній декларації прав людини (1948 р.) у ст. 25 і 26 говориться про те, що діти повинні бути об'єктом особливого захисту і допомоги.
В 1959 році ООН приймає Декларацію прав дитини, основна теза якої: «Людство повинно давати дитині все найкраще, що воно має».
В Декларації прав дитини проголошуються соціальні і правові принципи захисту і благополуччя дітей на національному і міжнародному рівнях.
Десять принципів Декларації прав дитини являють собою першу спробу виділити особисту роль світової проблеми прав дитини і привернути до неї увагу світової громадськості.
Текст документа звернений до дорослих і написаний складною юридичною мовою. Тому він потребує адаптування стосовно до вікових особливостей дітей.
20 листопада 1989 року ООН відзначила 30-річчя Декларації прав дитини і прийняла Конвенцію про права дитини, яку часто називають справжньою світовою Конституцією прав дитини.
Обидва документи — Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини — є складовою частиною Міжнародного білю про права людини.
У 1979 році, в Міжнародний рік дитини, Польща запропонувала розробити Конвенцію, яка б забезпечувала дітям юридичну допомогу і захист. Конвенція про права дитини була прийнята ООН 20 листопада 1989 року.
Конвенція про права дитини складається із вступу і 54 статей, об'єднаних у три частини.
27 вересня 1991 року Конвенція про права дитини була ратифікована Верховною Радою України.
