"УЧИТЕЛЬ ЯК МЕНЕДЖЕР ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ"
Менеджмент існує в кожному виді людської діяльності на різних рівнях. Особливою галуззю менеджменту є педагогічний менеджмент. За визначенням В.В.Крижка та Є.М.Павлютенкова, (слайд 2) педагогічний менеджмент – це комплекс принципів, методів, організаційних форм і функцій управління освітнім процесом, спрямований на підвищення його ефективності. Менеджмент в освіті – це усвідомлена взаємодія керівника з іншими людьми – підлеглими, партнерами, керівниками, учнями, батьками, спрямована на забезпечення їхньої активної скоординованої участі для досягнення поставленої мети. Педагогічний менеджмент формують на надбаннях багатьох наук, але із урахуванням особливостей діяльності школи.
Педагогічний менеджмент має свою специфіку та притаманні лише йому закономірності (слайд 3). Ця специфіка полягає в особливостях предмета, продукту, знарядь і результатів праці менеджера освіти.
Предметом праці менеджера освітнього процесу є діяльність суб’єкта управління. Продуктом праці є інформація про навчально-виховний процес.
Знаряддя праці – слово, мова. Результат праці менеджера – рівень грамотності, вихованості та розвитку об’єкта менеджменту – учнів.
Об’єктом педагогічного менеджменту є управління педагогічними системами, що функціонують за умов ринку. Предмет педагогічного менеджменту – протиріччя, закономірності, відносини процесу управління освітніми системами в ринковій економіці, навчальними закладами та навчальними групами.
Доки існуватиме цивілізація та людське суспільство, доти держави розв’язуватимуть одвічні проблеми навчання та виховання, проводитимуть пошук закономірностей управління педагогічним процесом з метою досягнення кращих результатів.
Призначення менеджменту в освіті – створити освітнє середовище що ефективно працює та відповідає сучасним вимогам, є привабливим для реального та потенційного споживача.
Управляти освітою – означає керувати всіма державно-суспільними компонентами, що її формують:
1) ресурсами освіти, які містять інформаційно-методичну базу, персонал, фінанси;
2) навчання безпосереднім освітнім процесом, тобто технологією;
3) правильним використанням результатів освіти;
4) кадровими питаннями.
Величезну роль в управлінні освітою відіграє сформована організаційна культура, в межах якої реалізують моральний потенціал управління.
Менеджмент має налагоджувати ефективний механізм участі кожного в суспільному навчальному процесі. Учителі й учні становлять різновікові, соціальні групи, проте цілі освіти в них є однаковими. Процес навчання – багатопредметний, багатолюдний, багаторольовий. Завдання менеджменту – забезпечити взаємозв’язок, взаємозбагачення різних дисциплін, різних позицій і думок.
У своїй повсякденній роботі вчитель, керівник школи користуються правовими актами, які визначають їх посадові обов’язки. Проте ці документи не повною мірою, з точки зору концепції менеджменту, ураховують особливості складного переходу освіти до ринкових відносин: (слайд 4)
v стреси, тиск, невизначеність чималою мірою присутні в нашому житті, тому від досвідчених керівників шкіл, учителів вимагають здібностей ефективно керувати собою, колективом, учнями та своїм часом;
v ерозія традиційних цінностей призвела до серйозного розладу особистих переконань і цінностей, у зв’язку з чим сьогодні педагогічним працівникам як ніколи потрібні вміння пояснювати особисті цінності та допомагати визначати розумні орієнтири учням;
v демократизм, широка можливість вибору передбачає спроможність чітко визначити свої особисті та професійні цілі;
v традиційна система підготовки педагогічних працівників не в змозі забезпечити потребу в безперервній освіті, тому кожен зобов’язаний підтримувати своє професійне зростання та розвиток;
v перед учителями постає нескінченна низка моральних, матеріальних, професійних та інших проблем, які передбачають опанування навичок їх творчого й ефективного розв’язання;
v традиційні ієрархічні відносини зруйновано, авторитарний стиль управління не спрацьовує, тому для продуктивної роботи вчителеві необхідно опанувати навички впливу на учнів, керівникові навчального закладу – на педагогів, без вдавання до прямих наказів;
v чимало традиційних форм шкіл, методів навчання застаріло, тому керівникові школи, педагогам необхідно переробляти у своїй діяльності класичні методи, упроваджувати інновації, виконувати дослідницьку роботу, сміливо експериментувати.
Провідною фігурою менеджменту є менеджер. У школі провідна фігура – учитель, що не є менеджером у повному розумінні цього поняття. Професійним обов’язком його є навчання дітей, розв’язання комплексу світоглядних проблем шкільного рівня. Але в діяльності вчителя значною мірою виявляють і загальні функції менеджера.
Головний напрям у роботі педагога – це вдосконалення змісту, методів і прийомів навчання, виховання та розвитку дітей.
Концепція шкільного менеджменту вимагає від учителя творчості та гнучкості щодо формування установок та мотивів навчання, розвитку, раціонального використання часу.
(Слайд 5) Одним із найсерйозніших напрямів менеджменту в діяльності педагога є удосконалення навчальних програм і процесу навчання, які безпосередньо пов’язані з функціями вчителя. І хоч програми (стратегія та принципи) перебувають поза компетенцією вчителя, їхня успішна реалізація (тактика) залежить від визначення розумних обсягів матеріалу до кожного уроку, обмежень, послідовності вивчення, оцінювання й уточнення навчальної програми за допомогою тестів та особистого досвіду. Концепція шкільного менеджменту дозволяє вчителям коригувати навчальні програми відповідно до підбору учнів, запитів школярів та їхніх батьків, доцільно вибирати раціональні методи й експериментувати з ними.
Наступний напрям менеджменту в діяльності вчителя – інформація та комунікація. Учитель – фігура, яка визначає розв’язання всіх проблем навчально-виховного процесу в школі. Обов'язкова умова – постійна висока поінформованість, знання результатів новітніх досліджень психолого-педагогічної науки, присвячених удосконаленню технологій навчання, виховання та розвитку.
Пропонуємо для порівняння основні компоненти змісту діяльності вчителя та менеджера з метою виявити спільне, що дозволить посилити елементами менеджменту професійну підготовку вчителя. (Слайд 6, 7, 8).
Як бачимо, у змісті діяльності вчителя та менеджера чимало спільного. Головне – учитель і менеджер є організаторами діяльності людей. Практично збігаються й функції. А це дозволяє нам зробити висновок про те, що концепцію наукового менеджменту можна успішно використовувати для посилення професійної підготовки вчителя, керівника закладу освіти.
Для всіх, хто працює в освіті, очевидно, що освітній менеджмент усіх рівнів діє за складних, динамічних, часто незвичних суспільно-політичних, соціокультурних, інформаційно-комунікативних, психолого-емоційних, фінансово-економічних умов. Проте, на наш погляд, найголовнішою характеристикою сучасного суспільства є його конкурентність.
Конкуренцію сьогодні яскраво виявляємо в усіх сферах суспільного життя. Вона поглинає держави, регіони, великі та малі компанії, фірми, установи, заклади. Але найбільше – людину. Що ж таке конкуренція? Існує чимало визначень цього поняття, більшість їх належить до сфери економіки. Проте очевидно, що це значно ширше поняття. Приміром, сучасний американський економіст П.Хайне вважає, що «конкуренція є прагненням якнайкраще задовольнити критерії доступу до різних благ». Ф.Найт визначає конкуренцію як ситуацію, за якої конкурентних одиниць багато й вони незалежні. Й.Шумпетер визначив конкуренцію як суперництво старого з новим, із інноваціями. Нобелівський лауреат з економіки Фрідріх А. фон Хайєк відзначає, що конкуренція – процес, за допомогою якого люди одержують і передають знання. Конкуренція сприяє кращому використанню здібностей і змагань. Більшу частину досягнутих людських благ отримують саме шляхом змагання, конкуренції. Конкуренція – особливий метод виховання розумів, визначних винахідників і підприємців. Конкуренція посилює ефективність, змінює звички, сприяє більшій пильності.
Г.Л.Азоєв під конкуренцією розуміє суперництво на певній царині між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні спільної мети.
Отже, найсуттєвішою ознакою конкуренції є змагання, суперництво, боротьба. Конкуренція виявляє переможців. Хто ж перемагає в конкурентній боротьбі? Очевидно, той, хто має кращу конкурентоспроможність. Тобто конкурентоспроможність – це здатність певного об’єкта або суб’єкта перевершити конкурентів за даних умов. Перемоги в конкурентній боротьбі досягають за рахунок певних переваг.
Отже, ми чудово розуміємо, що сучасне суспільство є конкурентним. Конкуренція є неодмінною складовою сучасного освітнього простору (слайд 9). Перша сфера – конкуренція між освітніми закладами за споживача освітніх послуг (учнів, батьків). Її критерії – якість і доступність послуг. Друга сфера – конкуренція між випускниками освітніх закладів за доступ до професійної освіти. Її критерії – якість знань, умінь і навичок випускників. Очевидно, що обидві ці сфери тісно пов’язані між собою та забезпечують найголовнішу мету діяльності будь-якого освітнього закладу – формування особистості випускника.
Першим кроком має стати стратегічне планування, якісне проведення якого вже саме може становити серйозну конкурентну перевагу. Наш стратегічний менеджмент полягає в розроблянні та виконанні п’ятирічної програми розвитку гімназії саме із наголошенням на забезпеченні конкурентних переваг. (Слайд 10)
Конкурентною перевагою вищого порядку та довготривалого характеру є репутація, або імідж навчального закладу.
Найголовнішою конкурентною перевагою має стати унікальність послуг, які надає навчальний заклад. Це, насамперед, формування навчального плану та додаткової освіти. (Слайд 11)
Очевидно, що найголовнішою умовою конкурентоспроможності навчального закладу є конкурентоспроможність його випускників. Сьогодні її досягають за допомогою результатів ЗНО. Навколо підготовки ЗНО має проводитись клопітка робота всього педагогічного колективу, учнів, батьків. У нашій гімназії це система заходів, які сприяють високим результатам, а отже, забезпечують виграш наших випускників у конкурентній боротьбі за доступ до якісної вищої освіти (див. порівняльні таблиці результатів ЗНО 2014. Слайд 12, 13, 14, 15).
Для забезпечення таких результатів освітній менеджер має застосувати весь арсенал сучасних методів управління:
v маркетинг (стратегію і тактику роботи із споживачами освітніх послуг);
v бенчмаркинг (системний аналіз досвіду конкурентів на ринку освітніх послуг);
v реінженіринг (перепроектування освітніх процесів);
v фандрайзинг (пошук, залучення додаткових фінансових і матеріальних ресурсів).
Отже, для забезпечення конкурентоспроможності навчального закладу необхідна систематична робота всього педагогічного колективу щодо його формування як соціально-педагогічної, навчально-виховної системи, яка забезпечує підготовку конкурентоспроможного випускника.
Список використаних джерел:
- Колдін Л.Я. Адміністративний менеджмент (технологія та психологія організаційно-розпорядчої діяльності: навчальний посібник/ – Суми, 1999. – 187 с.
- Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект): монографія/ – К.: МАУП, 2000. – 286 с.
- Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті/ – К.: ІЗМН «Твін-сервіс», 1998. – 192 с.
- Менеджмент освіти. – http//revolution.allbest/ru/management/00008951.html
