Одним із засобів активізації читацької діяльності на уроках української літератури є робота із запитаннями. Саме запитання допомагають учителю розвивати почуття і мислення школярів, читацьку культуру та творчі здібності, сприяють самореалізації учнів.
Що ж таке запитання? Запитання - це звернення до кого-небудь з метою одержання відповіді (виняток-риторичні запитання).
Основні функції запитань:
- пізнавальна (орієнтація у навколишньому (природа, соціум, культура): одержання нової інформації; уточнення нових і наявних відомостей).
- функція активізації пізнавальної діяльності (проблемні питання: "Пузир – постать смішна чи трагічна?");
- комунікативна (організація уважного слухання, пошуку відповіді тощо: "Чи згодні ви із…?");
- спонукальна (заохочення до саморефлексії: "Поясни, будь ласка, як ти дійшов такого висновку", "Що ти відчув, коли…?", "Як ти оцінюєш свою роботу?" тощо).
За логічною структурою запитання бувають закриті і відкриті. Відповідь на закриті запитання дається односкладна: так – ні (інколи або – або). Відкриті запитання передбачають розгорнуту відповідь, яка не може бути однозначною. Наприклад: Що ти відчував, читаючи твір? Як ви ставитесь до героя: жалієте, засуджуєте, розумієте? Чому?
Залежно від мети запитання поділяються на змістовні та організаційні. Змістовні включають у себе запитання про факти, явища, знання, думки, почуття, ставлення. Організаційні з’ясовують готовність учня до роботи (Чи готові ви розпочати розмову?)
За рівнем творчості запитання є:
- репродуктивні (Хто є головним персонажем твору?);
- продуктивні (Як твоя душа відгукнулася на прочитане?);
- творчі (Якби ти був на місці героя, як би ти діяв? Що відчував?).
На уроках літератури вчитель покликаний розвивати у школярів вміння ставити запитання. Той, хто вміє це робити, почувається більш упевнено. Тому важливим є уміння ставити запитання за спрямованістю:
- до змісту твору (Яка роль пейзажу у «Слові про похід Ігорів»? Яка роль вступного епізоду в повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять»?);
- до героя ( Чи змінюється Еней протягом твору? У чому? Що призвело до змін?);
- до автора (Яку мету ставив автор, пишучи цей твір? Як він добивається поставленої мети?);
- до однокласників (Чи погоджуєшся ти з автором?);
- до самого себе (Що я дізнався? Де я зможу застосувати ці знання? У чому я змінився?);
- до ходу результатів діяльності (Що ми робили? Який результат одержали? Чи задоволені ним?).
Вдало поставлені запитання розвивають і вдосконалюють творчі здібності учнів.
Запитання ставляться на різних етапах уроку.
І. Мотиваційний етап.
Які ваші очікування? З яким настроєм ви прийшли сьогодні на урок?
ІІ. Цілевизначення та планування.
Що я знаю про це? Що хочу дізнатися? Чому я хочу дізнатися про це? Що я думаю про це? Як мої цілі узгоджуються із загальними? Чи забезпечує їх досягнення мій рух уперед?
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
Запитання до змісту твору, автора, героя.
А також рефлексивні: З якою метою ми робили цю вправу? Які думки вона у вас викликала? Які почуття? Чому особисто ви навчилися? Що дізналися? Тощо.
ІV. Рефлексивно-оцінювальний.
Що я зрозумів і дізнався нового? Як я працював? Що найбільше зацікавило, здивувало? Які форми роботи сподобалися найбільше? Яку мету я ставив перед собою сьогодні? Чи досягнув я поставленої мети? Що я зрозумів сьогодні про себе? Які нові запитання з’явились у мене? Чи задоволений ти результатом своєї роботи? А самим процесом? Чому? Які зміни треба внести у подальшому?
Чи виникають проблеми у роботі із запитаннями? Так. У чому ж вони полягають?
1.Використання вчителем переважно закритих запитань, що передбачають односкладові відповіді.
2.Домінування репродуктивних запитань, які спрямовані тільки на відтворення знань.
3.Формування в учнів переконаності, що на будь-яке питання існує правильна відповідь і для того, щоб відповісти, потрібні лише знання і кмітливість.
4.Відсутність системної роботи з формування умінь ставити запитання.
Існує ряд прийомів, що розвивають уміння запитувати. Розглянемо деякі з них.
Питальні слова. Учням пропонується ряд питальних слів, з якими вони повинні скласти запитання до художнього твору, образу тощо. Наприклад, «запитання Квінтіліана»: Хто? Що? Навіщо? Де? Як? Коли?
Варіанти застосування:
1) учень ставить усі або кілька запитань;
2) те ж саме у парі з подальшим обговоренням і визначенням найкращих запитань;
3) робота за варіантами (1В – перше і друге запитання, 2В – третє, 3В – четверте і т.д.).
Взаємні запитання – найпростіша технологія, яку можна застосувати в будь-якому класі для будь-якого навчального матеріалу. Методика проведення:
1. Учні вдома або в класі читають текст чи його частину і придумують максимально можливу за відведений час кількість запитань, щоб по черзі поставити їх один одному.
2. Учні формулюють запитання до вчителя, записують їх на окремих картках, а на зворотному боці карток дають письмові відповіді. Учитель по черзі витягає картки, відповідає на запитання та зіставляє свою відповідь із записаною на звороті.
3. Формулювати запитання може і вчитель. Він ставить їх класові. Учні (кожен самостійно)пишуть відповіді, обговорюють їх у парах, потім подають узгоджений варіант.
Значно ускладниться й урізноманітниться (а отже, стане цікавішою) робота, якщо ознайомити дітей із систематикою запитань Блума («Ромашка Блума»). На шести пелюстках ромашки фіксують запитання відповідно до класифікації мислительних операцій: відтворення, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка.
Застосування запитань Блума може стати цікавою й захоплюючою грою: один учень формулює прості запитання («Який сон приснився Захарові Беркуту?»), другий – запитання на уточнення («Чи вважаєш ти, що Захар Беркут повів себе в небезпечній ситуації як мудрий керівник, патріот свого краю?»), третій – на витлумачення («Чому монголам не вдалося перемогти тухольців?») і т.д.
Прийом «6 W». W - це перша літера англійського слова «Why?», яке перекладається як «Чому?» (Навіщо? Через що?). Завдання учнів – поставити 6 запитань, використовуючи питальні слова і відповіді однокласників. Діалог нагадує дитячу гру «Слоники», яка може тривати будь-як довго. Наприклад: «Навіщо вивчати фольклор?» / Щоб знати наше минуле./ «Чому ти вважаєш, що фольклор допоможе знати наше минуле?» /Тому що в ньому відображено віковий досвід українського народу. / «А чому тобі потрібен цей досвід?» і т.д.
Сократівське опитування застосовується для з’ясування ідей твору, формулювання припущень, визначення особистісних смислів. Усі питання звернені до суб’єктного досвіду учня (Чому ви сказали…? Якою є ваша точка зору щодо…? Чому ви так вважаєте? Які докази ви можете навести?).
Читання в парі – Узагальнення в парі.
Прочитавши 1-2 абзаци, учень переказує їх зміст. Його партнер ставить до прочитаного 2-3 запитання (відповідає той, хто читав, або разом). Потім учні міняються ролями.
Почергові запитання (Метод корисний, якщо текст важкий для сприймання).
Порядок виконання аналогічний до попередньої технології. Відмінність: 1) текст не переказується; 2) відповідь узгоджується.
Взаємні запитання.
Учні придумують до прочитаного тексту максимально можливу за відведений час (3 – 5 хвилин) запитань, щоб по черзі задати їх один одному або вчителеві. Запитання можна записувати на окремих картках, які вчитель потім роздає у класі. Відповідають усно або письмово.
Виконання спеціальної ролі – опитувальник.
Завдання учня полягає в тому, щоби записати перед уроком запитання, які виникли в однокласників, і свої власні. Запитання подаються вчителеві або зачитуються на уроці.
Цікавим прийомом є використання «Дошки запитань». Це спеціальне місце, де учні можуть розміщувати запитання, що виникли у них з приводу прочитаного твору, під час обговорення певної проблеми, вивчення окремої теми, творчості письменника тощо. Встановлюється час, протягом якого збираються питання (як правило, один-два тижні). Вміщені на «Дошці» запитання учні обговорюють між собою. Запитання, на яке знайдено відповідь, знімається. З тих, що залишилися, укладається список. Учитель на його основі планує свою подальшу діяльність: на які питання відповідь буде дана на уроці і коли саме, обговорює з учнями, які запитання можна запропонувати для пошукової діяльності і хто зголоситься на це, обирається форма роботи – індивідуально, в парі, групі тощо.
(Замість дошки можна використати "скриньку запитань". Методика роботи аналогічна).
Без запитань немає і не може бути пізнання. Ще Платон казав: «Часто й по-різному запитувати – це й означає набувати точних знань». З ним погоджується сучасний науковець В. Тітов: «Вдало сформульоване запитання, чітко визначена проблема інколи вже наполовину включають в себе відповідь, правильне рішення».
Запитання, які повинен ставити вчитель самому собі.
До уроку:
- Що у виучуваному матеріалі важливе особисто для мене?
- Про що я хотів би поговорити з учнями як читач із читачами?
- Що, на мою думку, учні зрозуміють, прочитавши текст?
- Про що я їх маю запитати?
- Що учні мають усвідомити, зрозуміти, визначити, над чим задуматися, яким досвідом збагатитися, прочитавши текст?
Після уроку:
- Яку мету я ставив сьогодні? Наскільки мені вдалося її реалізувати?
- Що було цікавим, а що – не дуже? Що вдалося, а що – ні?
- Які зміни потрібно внести в роботу, щоб покращити її?
- З чим пішли з уроку мої учні?
- Що я сьогодні зрозумів про себе і своїх учнів?
Навчитися правильно ставити запитання - це мистецтво. Тому, формулюючи запитання, необхідно дотримуватись таких правил:
1.Атмосфера на уроці має бути привітною і доброзичливою.
2.Розпочинати варто з легких запитань, поступово переходячи на вищий рівень мислення.
3.Після запитання давати учням 5-7 секунд для обдумування відповіді.
4.Кожного разу доцільно ставити лише одне запитання.
5.Перевагу на уроці потрібно надавати запитанням відкритим, проблемним, творчим.
6.Заохочувати учнів ставити свої запитання.
7.Залучати до відповіді усіх учнів, а не тільки тих, хто піднімає руку.
8.Якщо відповідь правильна, треба обов’язково відзначити, похвалити учня.
Пам’ятайте, що учитель - не запитувач, учитель - помічник у формулюванні запитань учня.