Layout

Cpanel

Шляхи і засоби формування суб’єктності учня-читача

     Великий Гете одного разу на схилі літ сказав: «Добрі люди й не підозрюють, скільки треба праці й часу, щоб навчитися читати… Я сам витратив на це вісімдесят років і все ж не можу сказати, що повністю досяг мети…» Отже, вміти читати, бути читачем – це високе мистецтво, йому потрібно наполегливо вчитися. У сучасних читачів, на жаль, воно розвинене недостатньо. Твори мистецтва вони сприймають зазвичай на сюжетному рівні, як розповідь про якусь життєву історію, подію, пригоду. Справжній, глибинний зміст творів залишається для них незбагненним. Тому основне завдання сучасної шкільної літературної освіти саме і полягає у тому, щоб допомогти дитині навчитися бути читачем, тобто сформувати суб’єктність учня-читача.

Для здійснення читацького самотворення учень повинен:

  • мати певні теоретичні знання: змісту понять «читач», «текст», «читацька діяльність», «діалог із текстом», «вміти читати», «ідеальний читач»; видів читання; типи читачів; переліку читацьких якостей;
  • усвідомлювати свої читацькі якості, здібності, потреби, нахили тощо («Я-читач реальний»);
  • мати сформований образ ідеального читача і бажаний рівень власного читацького розвитку («Я-читач ідеальний», «Я-читач бажаний»);
  • володіти необхідними знаннями і вміннями саморегуляції читацької діяльності (управлінським циклом);
  • уміти відрефлексувати своє становлення як читача, проектувати себе;
  • бути активним, ініціативним, цілеспрямованим, позитивно мотивованим на читання, досягнення вищого рівня сформованості читацьких умінь і навичок.

Як бачимо, йдеться не лише про засвоєння учнем предметного змісту, оволодіння певними предметними уміннями, а й самопізнання, формування умінь дізнатися щось про самого себе, прожити, пережити й усвідомити пов’язані з навчанням внутрішні зміни, виробити здатність осмислювати себе як читача: навчитися визначати смисл власного читання, планувати його, організовувати і здійснювати (обирати, залежно від мети, ті чи інші читацькі стратегії), рефлексувати й оцінювати. Відповідно, учитель повинен передбачати, окрім спрямованих на засвоєння предметного змісту, спеціальні вправи, завдання і запитання на фіксацію, аналіз і вербалізацію емоційних станів суб’єктів діяльності, вироблення загальнонавчальних умінь.

Таке зміщення акцентів вимагає внесення суттєвих коректив у звичний хід навчання: головна увага має зосереджуватися на забезпеченні умов (через задіяння відповідних методів, прийомів, видів, форм роботи) для самостійної роботи над власним читацьким розвитком.

Виокремлюємо наступні шляхи становлення суб’єктності учня-читача:

  • засвоєння предметних знань, вироблення предметних умінь (їхнє коло розширюється за рахунок включення до змісту освіти переліку знань про сутність читання, читачів тощо);
  • дослідження свого читацького «я», формування образів «Я-читач (реальний)», «Я-читач (ідеальний)», «Я-читач (бажаний)»;
  • смислевизначення щодо читацької діяльності («Для чого я читаю?»), її аналіз («Наскільки ефективним є моє читання? Чи дають змогу застосовані читацькі стратегії досягнути визначених цілей?»);
  • оволодіння знаннями про загальнонавчальні, зокрема оргдіяльнісні, уміння і їх вироблення (перелік вимог до сформованості також включається до змісту освіти);
  • розвиток умінь діалогічної взаємодії з текстом (автором, героями), однокласниками (іншими співрозмовниками), самим собою;
  • проектування себе як читача, формування програми читацького розвитку;
  • рефлексивне осмислення себе як читача, аналіз і оцінювання свого читацького розвитку.

 

Проте дуже часто виникають труднощі у процесі формування суб’єктності учня-читача. Окреслити їх можна наступним чином:

  1. 1.Перевантаженість програми.
  2. 2.Сприймання художньої літератури як джерела фактичних знань (як учителем, так і учнем).
  3. 3.Потреба в підручниках нового покоління.
  4. 4.Потреба виокремлення уроків ціле- і смисловизначення та уроку оцінювання й корекції навчальної діяльності.
  5. 5.Необхідність змін у системі оцінювання (урахування не лише предметних, а й загальнонавчальних знань і вмінь, а також процесу змін у читацькому розвиткові школяра).

Можливі шляхи розв’язання даних проблем:

  • звернення до методів, прийомів, видів робіт, які сприяють розвиткові уяви, емпатії, образного і критичного мислення, умінь діалогічного прочитання літературного твору;
  • проблемність і діалогічність навчання;
  • використання відкритих запитань, проектних та ігрових технологій, елементів дебатів, технологій розвитку критичного мислення, створення «папок успіху»;
  • залучення учня до керування своєю навчальною, в т. ч., читацькою, діяльністю (визначення цілей читання, планування, організації, здійснення читацької діяльності, її рефлексії, оцінювання, корекції);
  • створення ситуацій вибору, які вимагають прояву самостійності, виявлення особистісної позиції учня-читача;
  • задіяння рефлексивних запитань і завдань.

Академік Ісак Мінц свого часу сказав: «Учень, який напханий знанням, але не вміє їх застосовувати, нагадує фаршировану рибу, яка не вміє плавати». Тому нам потрібно навчати учнів не так, як колись навчали нас, адже наші діти народилися зовсім в інші часи.


Формування суб’єктності учня-читача

на уроці української літератури

З досвіду роботи

На шляху формування суб’єктності учня–читача на уроках української літератури можна зустрітися з багатьма проблемами.

По-перше, програма з української літератури перевантажена. Як сформувати суб’єктність учня-читача, простежити його читацький розвиток, навчити його керувати власною читацькою діяльністю, коли майже на кожному уроці ми вивчаємо новий твір? Про який розвиток умінь діалогічної взаємодії з текстом (автором, героями), самим собою можна говорити, якщо на уроці розглядаємо художній текст не в повному обсязі, а уривки з нього?

По-друге, розвиток загальнонавчальних, зокрема оргдіяльнісних, умінь учнів на уроці забирає багато часу, який відведений на вивчення програмового матеріалу. І, як наслідок, - учень отримує багато завдань додому. Де взяти вчителеві години, щоб провести урок ціле- і смислевизначення та урок оцінювання й корекції навчальної діяльності у темі? Чи, можливо, це мають бути не цілі уроки, а лише їх частина?

По-третє, одним із шляхів формування суб’єктності учня-читача, як уже зазначалося в попередніх виступах, є створення ним «папки успіху», яку він постійно поповнює власними досягненнями. Це ілюстрації, фільми, творчі роботи, запитання, кросворди, ігри, тести; пізніше – презентації, проекти, повідомлення, опорні схеми тощо. Програма ж вимагає ведення учнем зошита, у тому числі виконання в ньому домашніх завдань, які враховуються при виставленні оцінки з теми. Що і як оцінювати вчителеві, який намагається не просто дати знання, а й сформування суб’єктність учня-читача?

По-четверте, немає, відповідно, і критеріїв оцінювання рівня читацької компетентності учня.

По-п’яте, підготовка до особистісно зорієнтованого уроку літератури вимагає від учителя певних матеріальних витрат (на роздавальний матеріал, виготовлення путівників читача тощо), а також займає багато часу, адже немає відповідної методичної літератури, підручників, які сприяли б вирішенню даної проблеми.

Отже, формування суб’єктності учня-читача є одним із пріоритетних завдань літературної освіти, і це має бути відображено у навчальній програмі. У цій ситуації вчителю нелегко: потрібно і програму виконати, і, забезпечивши становлення суб’єктності, сформувати компетентного учня-читача.

Незважаючи на вищезазначені проблеми, потрібно створювати систему роботи зі становлення суб’єктності учня-читача. Це повинно простежується і в календарному плануванні, і в конспектах уроків. Учні, починаючи з п’ятого класу, заповнюють анкети «Який я читач», «Для чого я вивчаю літературу», «Суб’єктність учня-читача», визначають власні цілі на основі запропонованих на семестр із теми, яка вивчається, а також на уроці; пишуть есе «Як я буду досягати поставлених цілей», зіставляють заплановані й досягнуті результати, аналізують причини своїх невдач, звітують про свою роботу в кінці навчального року (семестру), презентуючи «папки успіху». «Спрацьовує» у кабінеті стенд «Сьогодні на уроці», де розміщені цілі з теми, дата контрольної роботи. Організаційні знання і вміння у процесі вивчення української літератури учень формує поетапно. Участь школярів у плануванні роботи на уроці, ознайомлення з пам’ятками, які забезпечать успішну діяльність на уроці, з правилами роботи в парах, групах, читацькі путівники сприяють формуванню їхніх оргдіяльнісних умінь.

Учні також вчаться працювати з текстом, формуються як читачі. Під час роботи з художнім твором звертаюся до різних методів та прийомів навчання роботи з текстом, які сприяють розвиткові уяви, емпатії, образного і критичного мислення, умінь діалогічного прочитання літературного твору, а саме: робота із заголовком; передбачення; читання із зупинками; кубування; асоціювання, займи позицію; графічні організатори (діаграма Вена, дискусійна сітка, гронування); рольова робота з текстом (учні обирають роль, із позиції якої опрацьовується текст: критики, шукачі цитат, дослідники, ілюстратори, мовознавці). метод ПРЕС; «крісло автора»; читання з позначками; деталізація; розповідь із позиції одного героя; щоденник подвійних нотаток; карта ключових слів, диктант у датах та ін.

Звичайно, використовуючи інтерактивні методи і прийоми, варто враховувати вікові особливості учнів. Якщо в 5 класі учні оволоділи простими формами роботи з текстом - порушена послідовність, гронування, читання з позначками, сенкан тощо, то в 9 класі, крім цих, потрібно використовувати складніші – метод проектів, опорні схеми, презентації, «навчаючи – учусь», дискусію тощо.

Найбільше дітям подобається писати листи до автора, героя; складати закінчення до твору; ставити запитання до автора, героя; проводити уявне інтерв’ю, перевтілюватися в персонажів. Цікавим видом роботи, на мою думку, є складання фанфіків. Так, дев’ятикласники із захопленням розповідають про уявну зустріч із Г.Сковородою, а шестикласники придумують сучасну історію під назвою «Євшан–зілля» (за поемою М.Вороного).

Формуючи учня-читача, намагаюся «приходити на урок насамперед як читач і помічник такого ж, але менш досвідченого читача у його прагненні відкрити і зрозуміти автора, твір, себе» (А.Фасоля).


 

 Слайд1

Слайд2

Слайд3

Слайд4 

Слайд5

 

 

Прапор україни

Актуально

Цікава інформація

Календар подій

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання